Траєкторія професійного розвитку
Траєкторія професійного розвитку педагогічного працівника – персональний шлях реалізації професійного потенціалу педагогічного працівника, що ґрунтується на його вільному виборі закладу освіти, установи, організації, іншого суб’єкта освітньої діяльності, видів, форм, темпу здобуття освіти та освітньої програми в межах здобуття освіти дорослих.
Платформа індивідуальної траєкторії професійного розвитку педагога
Індивідуальний освітній маршрут педагога – диференційована освітня програма, яка забезпечує педагогу позиції суб'єкта вибору, розробки та реалізації особистої програми розвитку професійної компетентності при здійсненні науково-методичного супроводу його професійного розвитку.
Алгоритм індивідуального освітнього маршруту
Крок 1. Формулювання теми як напряму педагогічної роботи.
Крок 2. Визначення професійних завдань, які необхідно розв’язати.
Крок 3.З’ясування знань і умінь, необхідних для розв’язання поставлених завдань.
Крок 4. Визначення дій для реалізації розв’язання професійних завдань.
Крок 5. Формулювання очікуваних результатів.
Основні принципи побудови індивідуального маршруту педагога:
індивідуалізація – цільова частина науково-методичної теми обумовлена освітніми потребами здобувачів освіти та фаховими потребами педагога;
розвиток – на підставі результатів діагностики визначення проблеми і завдань, які має розв’язати педагог, аби набути відповідних компетенцій і оптимізувати роботу з групою;
діяльність – намічаємо дії, що дадуть змогу педагогу досягти очікуваних результатів. Оформити їх можна у вигляді дорожньої карти.
Відповідно до Закону України «Про освіту» ст. 8 визначені наступні види освіти: формальна, неформальна та інформальна. Для педагога вони є необхідними, у сукупності складають індивідуальну освітню траєкторію професійного розвитку педагога.
1.Формальна освіта – це освіта, яка здобувається за освітніми програмами відповідно до визначених законодавством рівнів освіти, галузей знань, спеціальностей (професій) і передбачає досягнення здобувачами освіти визначених стандартами освіти результатів навчання відповідного рівня освіти та здобуття кваліфікацій, що визнаються державою.
2. Неформальна освіта – це освіта, яка здобувається, як правило, за освітніми програмами та не передбачає присудження визнаних державою освітніх кваліфікацій за рівнями освіти, але може завершуватися присвоєнням професійних та/або присудженням часткових освітніх кваліфікацій.
3. Інформальна освіта (самоосвіта) – це освіта, яка передбачає самоорганізоване здобуття особою певних компетентностей, зокрема під час повсякденної діяльності, пов’язаної з професійною, громадською або іншою діяльністю, родиною чи дозвіллям.
Безперервний професійний розвиток – це безперервний процес навчання та вдосконалення професійних компетентностей фахівців після здобуття вищої та/або післядипломної освіти, що дає змогу фахівцю підтримувати або покращувати стандарти професійної діяльності і триває впродовж усього періоду його професійної діяльності.
1.Професійний розвиток педагогічних працівників передбачає постійну самоосвіту, участь у програмах підвищення кваліфікації та будь-які інші види і форми професійного зростання. Заклади освіти, в яких працюють педагогічні працівники, сприяють їхньому професійному розвитку та підвищенню кваліфікації.
2. Підвищення кваліфікації може здійснюватися за різними видами (навчання за освітньою програмою, стажування, участь у сертифікаційних програмах, тренінгах, семінарах, семінарах-практикумах, семінарах-нарадах, семінарах-тренінгах, вебінарах, майстер-класах тощо) та у різних формах (інституційна, дуальна, на робочому місці (на виробництві) тощо).
Педагогічні працівники мають право підвищувати кваліфікацію у закладах освіти, що мають ліцензію на підвищення кваліфікації або провадять освітню діяльність за акредитованою освітньою програмою. Результати підвищення кваліфікації у таких закладах освіти не потребують окремого визнання і підтвердження.
Педагогічні та науково-педагогічні працівники мають право підвищувати кваліфікацію в інших суб’єктів освітньої діяльності, фізичних та юридичних осіб. Результати підвищення кваліфікації педагогічного (науково-педагогічного) працівника у таких суб’єктів визнаються окремим рішенням педагогічної (вченої) ради. Умови і порядок визнання результатів підвищення кваліфікації у таких суб’єктів визначаються відповідно до частини шостої цієї статті.
(Абзац третій частини другої статті 59 набирає чинності з 1 січня 2018 року – див. пункт 1 розділу XII)
Вид, форму та суб’єкта підвищення кваліфікації обирає педагогічний працівник.
Зокрема Новий закон «Про освіту» пропонує новий підхід до розвитку вчителя та його педагогічної свободи.
- загальна кількість годин на підвищення кваліфікації упродовж 5 років буде не менше 150 годин. При цьому вчитель має самостійно вирішити, яку кількість годин з цього обсягу він використовуватиме для навчання щорічно, з яких певна кількість годин має бути спрямована на вдосконалення знань, вмінь та практичних навичок роботи з дітьми з особливими освітніми потребами. При цьому вчитель має самостійно вирішити, яку кількість годин з цього обсягу він використовуватиме для навчання щорічно.
- педагог сам вирішує, де підвищувати кваліфікацію. Педагогічна рада на основі пропозицій педагогічних працівників затверджує щорічний план підвищення кваліфікації педагогічних працівників. Педагогічні працівники мають право підвищувати кваліфікацію: у закладах освіти, що мають ліцензію на підвищення кваліфікації або провадять освітню діяльність за акредитованою освітньою програмою (результати підвищення кваліфікації у таких закладах освіти не потребують окремого визнання і підтвердження); в інших суб'єктів освітньої діяльності, фізичних та юридичних осіб (результати підвищення кваліфікації педагогічного (науково-педагогічного) працівника у таких суб'єктів визнаються окремим рішенням педагогічної ради).
- держава з коштів спеціальної освітньої субвенції, а також місцеві органи оплачують підвищення кваліфікації для вчителів, навіть якщо педагоги обирають платні курси. Кошти отримує заклад освіти та розподіляє їх за рішенням педагогічної ради.
- Закон також стимулює педагогів оволодівати новими методиками навчання через зовнішню незалежну сертифікацію. Вчителі, які її пройшли, отримають додаткову надбавку до заробітної плати – 20%.
Всі ці види освіти об᾿єднує одне – безпреревність.
Безперервна освіта – це принцип організації освіти, що поєднує усі її щаблі й види (дошкільна, шкільна, професійна та післядипломна – підвищення кваліфікації і перепідготовка) у цілісну систему, що забезпечує можливість відновлення та поповнення знань і навичок протягом усього життя людини – від раннього дитинства до старості.
Безперервну освіту розглядають також як процес і принцип формування особистості, що передбачає створення систем освіти, відкритих для людей будь-якого віку й покоління та супроводжують людину протягом усього життя, сприяють постійному її розвитку, залучають до безперервного процесу отримання знань, умінь, навичок і способів поведінки. Безперервна освіта педагогічних працівників реалізується у таких формах:
1) підготовка у закладах вищох освіти, що надають фахову педагогічну освіту
2) перепідготовка на базі вищої освіти у відповідних закладах вищої освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації, що дозволяє отримати педагогічну освіту на базі іншої або ж доповнити педагогічну освіту опануванням інших галузей
3) підвищення кваліфікації на базі закладів післядипломної педагогічної освіти у форми курсів підвищення кваліфікації, організації стажування в закладах освіти, установах, освітніх організаціях
4) самоосвіта як самостійно організована людиною освіта на основі її потреб, мотивів, цілей, інтересів.
Самоосвіта – це освіта, що отримується у процесі самостійної роботи, без проходження систематичного курсу навчання в освітній установі.
У системі безперервної освіти самоосвіта виконує роль зв’язної ланки між ступенями й стадіями організованого навчання, що надає освітньому процесу цілісного характеру. Самоосвіта значною мірою пов’язана з організацією індивідуальної траєкторії освіти, оскільки кожна особистість є неповторною, з власними потребами, цілями, інтересами, мотивами, задоволення яких вимагає індивідуальних способів, форм, підходів.
Свободу у виборі місця підвищення кваліфікації вчителям надає Порядок підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року№ 800.
Методичні рекомендації щодо створення, змісту та завантаження е-портфоліо