15 серпня – 125 років від дня народження польського поета, письменника, перекладача Яна Бжехви
15 серпня – 125 років від дня народження польського поета, письменника, перекладача Яна Бжехви.
Його доля була настільки цікавою, а шлях у літературі такий своєрідний, що ми вирішили розповісти про деякі факти з життя письменника.
Широковідомий автор творів для дітей народився 15 серпня 1898 у місті Жмеринка Вінницької області, у польсько-єврейській сім’ї. В окремих джерелах роком народження письменника поданий 1900, але дослідниками, на підставі архівних документів, встановлено, що ця дата некоректна.
Дитинство провів в Україні, що й залишило певний відбиток у творах, зокрема описано в автобіографічній повісті «Gdy owoc dojrzewa», оскільки людина здатна розуміти світ і саму себе завдяки мові, у якій зберігається суспільно-історичний досвід – як загальнолюдський, так і національний.
Мало хто знає, що його справжнє ім’я Ян Віктор Лесман. Є декілька версій щодо походження цього псевдоніму.
Свого часу він змінив його для того, аби уникнути плутанини з двоюрідним братом, поетом Болеславом Лесманом, котрий писав під літературним псевдонімом Болеслав Лесьмян (пол. Bolesław Leśmian)
Деякі літературознавці пишуть, що саме старшому на двадцять років двоюрідному братові він завдячує своїм літературним псевдонімом — Бжехва («Подумай, — переконував Болеслав свого родича, — як це красиво, адже «бжехва» польською означає «оперення стріли»). І це було дуже доречно, адже відомий як автор дитячих віршів, Бжехва писав гостру сатиру для дорослих. Тож поет швидко і точно – як стріла в добрих руках стрільця – влучав у ціль.
У деяких джерелах знаходимо твердження, що псевдонім, який він обрав, перекладається як «базікало», «жартівник». Цей вибір не був випадковим, адже творам письменника притаманний гумор та сатира.
Дебютував як письменник Бжехва ще 1915, у підлітковому віці, публікуючи свої перші вірші в петроградському «Штандарті» та київському виданні «Українське колосся»
Юриспруденція протягом всього життя була його основним заняттям. Випускник юридичного факультету Варшавського університету Бжехва у 1918 році став одним із засновників та провідних юрисконсультів Союзу артистів сцени та композиторів – асоціації з охорони авторських прав та інтелекту. На той час у Європі вже діяла система авторських відрахувань, але в Польщі цієї практики ще не було, тож Бжехва з друзями здійснили справжнісіньку революцію, навчивши поляків не лише поважати чужу інтелектуальну власність, а й платити за неї. Бжехва був адвокатом у першому в Європі судовому процесі щодо авторських прав у галузі звукового кіно – і виграв.
Бжехві було вже під сорок, коли він приніс видавниці Янині Морткович добірку віршів, які склали його першу книгу поезій для дітей «Танцювала голка з ниткою» ("Tancowała igła z nitką"). Ця книга, що з'явилася в книгарнях перед Різдвом 1937 року, зробила Бжехву знаменитим і назавжди увійшла до канону польської дитячої літератури. А чоловік зрозумів, що краще бути першим поетом-казкарем (по-польськи казкар – це bajkopisarz), ніж непоганим поетом другого ряду.
Що ж привело його до дитячої літератури?
Легенда свідчить, що одного разу Бжехва вирішив провести відпустку в пансіонаті в Заліщиках, де познайомився з симпатичною панночкою – вихователькою дитячого садка. Там цілими днями лив дощ, і Бжехва, щоб розважити дівчину, почав писати для неї кумедні вірші про різних звіряток. Незабаром віршів набралося так багато, що Бжехва вирішив їх видати. Яке ж було його здивування, коли видавництво вирішило випустити ці вірші як книгу для дітей! Успіх збірки «Танцювала голка з ниткою» так окрилив Бжехву, що незабаром він написав ще одну книгу дитячих віршів – «Качка-дивачка» («Kaczka-dziwaczka»)
Тим не менш, Бжехва все життя напівжартома-напівсерйозно стверджував, що не пише вірші для дітей, а тільки відтворює свій дитячий погляд на світ і пише вірші для дорослих від імені дитини. Саме тому прототипи багатьох його дитячих віршів – цілком реальні дорослі люди.
У роки німецької окупації життя Бжехви постійно було під загрозою. Його прізвище навіть фігурувало в списку письменників-євреїв, які ховаються від влади. Поетові доводилося жити у друзів та знайомих, постійно змінюючи адреси.
ЦІКАВО!
Письменник Казімєж Брандис якось поцікавився у Бжехви, як тому вдалося пережити окупацію, якщо «неарійське походження» було буквально написане на його обличчі. Бжехва відповів: «Дуже просто – мені до окупації не було жодної справи. Я був закоханий». Якось двоє у цивільному забрали Бжехву з кондитерської та відвезли його до резиденції гестапо, що розміщувалася на алеї Шуха. Там затриманий заявив, що хоч і не є євреєм, не заперечує, якщо його розстріляють, бо життя йому зовсім не дороге. «Чому?», - здивувалися гестапівці. "Бо жінка, яку я люблю, не хоче бути зі мною", - відповів поет. Німці засміялися і виставили його за двері. На виході біля будки охоронця Бжехва згадав, що залишив на столі в кабінеті шоколадний тортик. Він повернувся, постукав, вибачився та забрав свій десерт. Таке небачене нахабство настільки вразило німців, що вони не заперечували.
У Лодзі, де після війни жили багато письменників та артистів, Бжехва був душею «Піквікського клубу», неформального об'єднання польської інтелігенції. Поет Ігор Сикирицький згадував, як одного разу Бжехва здалеку показав йому чоловіка, який підписував дітям нові книги письменника, видаючи себе за нього. «Але це самозванець! – обурився Сикирицький. - Чому ви його не зупините?». «Мені він не заважає, – усміхнувся у відповідь Бжехва. – Я підписувати книжки не люблю, а цей пан, наскільки знаю, має прекрасний почерк. До того ж він явно намагається сподобатися не стільки дітям, скільки їхнім молодим мамам – не стану ж я позбавляти його цього задоволення».
Не зважаючи на величезні тиражі і любов маленьких читачів, офіційна критика в соціалістичній Польщі оголосила Бжехві справжнісіньку війну. Наприклад, «Качку-дивачку» звинуватили в «аристократичній асоціальності».
Бжехва розповідав своїй приятельці Ірені Шиманській про те, як в одному видавництві зажадали, щоб вірш «Танцювала голка з ниткою» Бжехва доповнив образом кравчині, оскільки відсутність людини – це неповага до людської праці, що за соціалізму неприпустимо.
А фінал казки «Оселедець» («Śledź») («На жаль, не буде толку зовсім / від дружби оселедця та лосося») суперечив, на думку цензорів, ідеї інтернаціоналізму та дружби народів, викликаючи чималі підозри у причетності поета до імперіалістичної змови.
Одними з найвідоміших творів Яна Бжехви стали казки про пана Ляпку: «Академія пана Ляпки» (1946), «Мандри пана Ляпки» (1961) та «Тріумф пана Ляпки» (1965). Книги неодноразово перевидавалися, їх було екранізовано та перекладено кількома мовами.
«Академію пана Ляпки», одну з найчудовіших дитячих книг у світовій літературі, Бжехва писав під час війни. Як він сам згодом зізнавався, для нього це була втеча від жахливої дійсності, яка допомогла йому вижити. Не дивно, що деякі тодішні реалії відбилися у казковій повісті, хоча їх не так просто виявити за захоплюючим сюжетом та легкою, якоюсь сонячною, інтонацією.
Академія геніального хіміка та математика Амброжи Ляпки багато в чому нагадує геніальний педагогічний експеримент Януша Корчака. А вторгнення вовків у царство Матеуша – напад Німеччини на Польщу.
В цілому, за мотивами багатьох творів Яна Бжехви було знято анімаційні та художні фільми, створено телевізійні та театральні постановки, мюзикли. До більшості з них письменник писав сценарії сам.
Ян Бжехва був у Польщі одним авторів художньої літератури, твори яких найчастіше видавались у 1944—2004 роках: У цей період було випущено 439 видань його творів загальним тиражем 32,277 млн. екземплярів. Дитячі твори Бжехви набули популярності завдяки помірній дидактиці, жартівливій інтонації, каламбурам, парадоксам, жвавій ритміці віршів.
Помер письменник на 67-му році життя у Варшаві.
У 2015 році на батьківщині письменника було встановлено меморіальну дошку у вигляді книжки з кованого заліза. На першій сторінці розгорнутої книжки зобразили героя повісті Яна Бжевхи – пана Ляпку, на другій – біографію польського письменника та поета.
З офіційної сторінки Волинської обласна бібліотека для дітей на Фейсбуці